Арсенал Ваших можливостей! Українською in English

тел./факс: + (38 044) 285 07 77
+ (38 044) 285 08 77

Про нас Структура Наша наукова діяльність Гостьова книга Контакти Мапа сайту
Чи є можливим укладення договору оренди землі громадянами України, які не є членами сім’ї чи родичами?

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини, пов’язані з користуванням земельними ділянками на території України, є Конституція України, Земельний та Цивільний кодекси України та Закон України „Про оренду землі”.

У відповідності до ст. 93 Земельного кодексу України (надалі за текстом – ЗК) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Отже, законом оренда землі допускається як для здійснення підприємницької діяльності, так і для інших цілей.

Щодо суб’єктивного складу орендарів законодавець не встановлює жодних обмежень. Так, згідно названої вище статті ЗК земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Проте в той же час, згідно норм ЗК не всі землі України можуть передаватися в оренду саме громадянам.

Відповідно до ст. 19 ЗК землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

• землі сільськогосподарського призначення;

• землі житлової та громадської забудови;

• землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

• землі оздоровчого призначення;

• землі рекреаційного призначення;

• землі історико-культурного призначення;

• землі лісового фонду;

• землі водного фонду;

• землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

 

При цьому передання громадянам у користування (в тому числі на умовах оренди) дозволяється:

1. землі сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ст. 22 ЗК);

2. земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва - громадянам України для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва (ст. 40 ЗК);

3. землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення – можливість оренди таких земель громадянами кодексом не визначається;

4. землі оздоровчого призначення - можливість оренди таких земель громадянами кодексом не визначається;

5. землі рекреаційного призначення - можливість оренди таких земель громадянами кодексом не визначається;

6. землі історико-культурного призначення - можливість оренди таких земель громадянами кодексом не визначається;

7. землі лісового фонду – згідно ст. 57 ЗК надаються в оренду тільки юридичним особам;

8. землі водного фонду (земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови) - для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ст. 59 ЗК);

9. землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення - можливість оренди таких земель громадянами кодексом не визначається.

 

Таким чином, згідно норм ЗК громадянам України в оренду можуть надаватися землі сільськогосподарського призначення; земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва та землі водного фонду.

Згідно ст. 93 ЗК відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Як вже вище зазначалося, таким законом є Закон України „Про оренду землі”, яким і визначаються основні вимоги до договорів оренди земельних ділянок. Жодних обмежень з приводу суб’єктивного складу орендарів за договорами оренди названим законом не встановлюється.

Поряд з цим, до відносин оренди землі застосовуються норми Цивільного кодексу України (надалі за текстом – ЦК), які мають в даному випадку субсидіарне значення.

У відповідності до ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 11 ЦК встановлюється, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 510 ЦК сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Таким чином, до правочинів (в тому числі договорів оренди) застосовуються загальні правила, встановлені ЦК для зобов’язань. Оскільки у зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб, то на стороні як орендодавця, так і орендаря так само можуть бути одна або декілька осіб.

За таких обставин, оренда земельної ділянки декількома фізичними особами, які виступають як один орендар, чинним законодавством не забороняється.

Про нас Структура Наша наукова діяльність Гостьова книга Контакти Мапа сайту
Контакы вул. Немировича-Данченка, 14/13
Київ, Україна 01133
тел./факс: + (38 044) 285 07 77
+ (38 044) 285 08 77
E-mail: general@arsenal-lf.com.ua


© Юридична компанія «Арсенал», 1996-2018
Розроблено у «White Studio»